24.02.2022 для
нашої сім‘ї - це день, який кардинально змінив моє життя і життя нашої сім‘ї.
З початком
повномасштабної війни, ці зміни торкнулись всіх у нашій сім’ї, і ми відчули жахливий
переворот життя з невідомими наслідками.
Словами не
описати те, що ми з дочкою пережили за перші дні… Ми жили на лівому березі зі
сторони Броварів, це один із напрямків атаки на Київ, де проривались загарбники.
У перші тижні, поки ми адаптувалися до нового життя, яке вже ніколи не буде
таким, як раніше, ми мали жах невідомості і перших стресів. Перші вибухи
близько… було дуже страшно за дочку і ми прийняли рішення переїхати західніше, до
місця, яке ми вважали безпечним, але виявилось це не так. Схоже в нашій країні
зараз немає безпечного місця.
Перший тиждень
донька плакала, ми страждали від нападів панічних атак… тиждень ми прожили в
підвалі, а доньку прийшлось годувати таблетками щоб вона хоч трішки
заспокоювалась і могла заснути!
Я втратила роботу, а далі за цим ми втратили житло, бо знімати житло стало
неможливим, бо немає заробітку.
Всі члени моєї родини – на війні! Вітчим, який тільки що повернувся зі сходу з
відрядження, з початком війни його мобілізували. Мати (лікар) та рідний батько
в територіальній обороні міста. Мій Хресний (мамин рідний брат), його дочка
(моя сестра) і їі чоловік - всі на передовій. Хресний боронив наш край від
Гостомеля до Бучі. Попав у полон, 10 днів пережив полону, повернувся слава Богу
живим, і далі на фронт ! Чоловік сестри вже 2-й місяць в Маріуполі без жодних
комунікацій, а сестра й досі там рятує людей та поранених бійців. В цей час її
вдома чекають двоє дітей, меншій лише 2 роки.
З усієї нашої
сім‘ї тільки ми з бабусею залишились вдвох, і щодня молимось хоча б про один дзвінок
чи смс від інших, що вони живі.
Ми віримо у нашу перемогу і що все скоро закінчиться! 💙💛
Подяка за допомогу !!!